I.
Как Одиссей привязывал себя
Канатом к мачте,
Сделаю, что должно -
На зов души не следовать, любя,
Раз всё нельзя,
Хоть что-то всё же можно?
Стихов - нельзя. В чью пользу отреклась,
Тому не посвящаю эпопею.
Орфею - петь. Мне суждено молчать.
На языке твоём ведь не умею!
Вот юноши пытают про исток:
- Каков с тобой отец был?
Что ответить? Тобою девальвирована связь,
А им скажи - попробуй! Всё же - дети.
II.
За мной скрывался, что единорог
Незримый друг и управлял шагами,
Подталкивал, а знать того не мог:
Уже. С другим. Сама. Без указаний.
III.
Естественно, избранник рвался прочь,
Но суждено зачем-то повторяться.
Так двое - суть один. "Да будет ночь!"
Не делай вид, что вышел прогуляться,
И так - три года...
IV.
А потом решил, что нет меня.
Была - да и пропала.
Гадай сама: права ли, не права? -
Вот сгинула - и словно не бывало.
V.
Ушла удачно. Вырастить детей,
Предоставляя полную свободу
Ему - с любой другой (другими) - с ней,
Чтоб действовал всегда себе в угоду.
VI.
И столько передумано всего!
Ужель бесплодно? Только ли бесплотно?
Инстинкты дремлют - не до "кто - кого":
В нём - человечий, а во мне - животный.
VII.
"Не мучьтесь понапрасну" -
Всё прошло.
Всё будет хорошо. И даже лучше.
Больнее не бывает? Это что!
Мне повезло, что ОН такой везучий!
Так думать! - За одно - любить всего!
Так чувствовать! - Уму непостижимо!
Один - за всех! И все - за одного!
И - главное:
А всё-таки мы живы! (2007). Света.
Обещанный стих про себя саму.
Весь смысл моей любви - четырёхгранник,
Не пирамидка всё же - пирамида!
Пришёл, увидел? - Он же и охранник.
Душеспасатель? - Искуситель с виду.
Кто так ещё имеет доступ к телу?
Боюсь такой ценой идти к прогрессу.
С ним обрела, чего бы не имела -
Сама - дитё, подверженное стрессу.
Душа душе близка помимо тела.
В чём эволюция от сотворенья мира?
Моллюск травмирован - жемчужина созрела -
Ракушку это даже не убило!
Всё - всё могу, рождающая жизнь,
Распахнутая раковина - в гранях.
Меня ты на удачу подержи,
Не достигая больше и не раня.
Геометричность форм рождает боль,
Но волшебство любви наполнит светом.
Спасибо, что тогда была с тобой -
Со всею безнадёжно - безответной. 19.01.08.
И ещё несколько удачных строк !
ВИРу.
О, бедный мой единственный читатель!
Друг поневоле - слушатель историй.
Весь бред любовный мог бы быть занятен
При ряде дополнительных условий!
То было раньше. Как считалось прежде,
Стихи антракты только украшают
И позволяют теплиться надежде,
Что вероятность встретиться - большая.
Наивная! Чем достигалась близость?
Не исповедь в цене, не откровенье! -
Доверия испытываешь кризис?
Длишь пониманья "чудное мгновенье"?
- Иллюзия! Что предпочтёт мужчина?
Не убивай естественность влеченья!
Тому, что между нами получилось,
Он не придаст особого значенья.
Уже всё есть - и ничего не нужно:
"Случайная из прочих симпатичных"...
Мы просто спим - не любим и не дружим,
Отбросив все условности приличий!
Так просто? - Сердобольнее рептилий!
Мне не с чем это даже сопоставить!
Друг другу ожидания простили,
Как вместе быть и как скорей оставить.
Я буду умирать - и буду помнить
Сравненье со слепым пятном сознанья -
Вклад в воспитанье более, чем скромный,
Нелепого влюблённого создань
Я.
2.04.08.
Комментарий автора: Стихи были нужны для объяснений с возлюбленным. Но это было напрасной затеей. Бесполезной. Зато искренней.
Светлана Шербан,
г. Магнитогорск, Россия
Мама пятерых деток, но вменяемая и потому творческая. Пишу хорошие стихи - и очень приветствую обратную связь. Мечтаю о собственном сборнике - и прошу почтенную читающую публику дать принципиальную оценку текстов. Дабы не пополнить собой рядов графоманов! e-mail автора:svetasherban@mail.ru
Прочитано 2677 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
